Райнер Марія Рільке

Нових віршів інша частина

Зміст
Німецькою Переклад Перекладач Джерело
Archaïscher Torso Apollos Архаїчний торс Аполлона Дмитро Павличко  
Kretische Artemis Артеміда Критська Юрій Бедрик  
Leda Леда Микола Бажан ukrlib.com
Der Alchimist Алхімік Юрій Бедрик  
Sankt Georg Святий Юрій Юрій Бедрик  
Die Flamingos Фламінго Микола Бажан ukrlib.com
Buddha in der Glorie Будда увінчаний Юрій Бедрик  
← Нові вірші

Архаїчний торс Аполлона

(Переклав Дмитро Павличко)
Не знать нам голови його, в якій
віч дозрівали яблука. Одначе
торс канделябром сяє, світло зряче,
б'ючи навспак, у плоті гомінкій

горить. Інакше-бо грудей дуга
тебе не засліпила б, наче диво,
не йшла б од стегон усмішка скрадливо
до центру, де зачаття спить снага.

Інакше ця скалічена опока
не мерехтіла б сяйвом оболока
чи шкірою гнучкої звірини,

не вибухала б, як зоря, на зломах,
просвітлена в глибинах невідомих
промінням. Ти своє життя зміни.

Артеміда Критська

(Переклав Юрій Бедрик)
Вітре скель: чи лоб маєстатичний
цей — не сонце на землі старій?
Тварей легкотілих бризе стрічний,
ти ліпив її: цей стрій —

складками на грудях неспізналих —
безперервний знак передчувань?
Найсвіжіша серед досконалих
всесвідущо кидалася в хлань.

Всі тятиви пробувала з шалом,
німф і псів оточена кагалом,
вбрана у мисливський пас.

Та й її, траплялося, в знесиллі
мінило — й при зойках породіллі
мусила завмерти враз...

Леда

(Переклав Микола Бажан)
Примушений вид лебедя прибрати,
вагався бог — був надто гарний птах,
тож бог несміло крила птиці вдяг.
Обманом він рішив мети сягати,—

пізнать незвідане єство земне
своїм чуттям. Йому іще незнана,
вона в прибульці вже відчула пана
і знала,— він гадає про одне:

щоб знемогла від наглої спонуки,
боронячись. Її, все слабші, руки
розняв, додолу кинувся тоді

і до коханки він припав своєї.
В цю мить, одчувши крила молоді,
став справді лебедем на лоні в неї.

Алхімік

(Переклав Юрій Бедрик)
Всміхнувшись косо, геть одсторонив
димлячу колбу, що заледве стихла:
невже нарешті мить настигла?
Невже він твій — рецепт вельможних див

у надрах скла? Прийшлося на віку
просити в неба ер для перемир'я
з ретортами. Для розуму — сузір'я.
І для буття — не менш, як шир морську.

Та всю цю хлань, якої щойно праг,
тепер він одпустив у ніч надземну —
до Господа, в найпершу ваготу.

І, ніби впитий, бабрався в словах —
омріював шкатулу потаємну —
і ждав крупинку золоту...

Святий Юрій

(Переклав Юрій Бедрик)
Клякнувши — в ту ніч його щомить
кликала, така слабка й безсонна
діва юна: «Бачиш он дракона?
Я не знаю... він чогось не спить...»

Ледве хмар повидніли краї,
в панцирі — влетів — конем буланим.
Причарованим і безустанним
поклоніння вздрів її —

перед ним, хто блиск творив,
просторінь протявши превелику,
виціливши вниз двожальну піку
небезпеці поміж брів,

що прийшла, жахна, з молінь і сліз,
постраху, що так нестерпно важив...
Бгала пальці, аби він звитяжив,
ще не знавши, що звитягу ніс

він же, хто на серцеві знайому
річ — пірвався з вишнього огрому,
він, на чатах стоячи при кому,
глас її, неначе вежа, ріс...

Фламінго

(Переклав Микола Бажан)
Париж, Ботанічний сад

Неначе змалював їх Фрагонар
у білості такій, в такім багрянці.
Казав один про барв подібних чар:
моя коханка найгарніша вранці,

прокинувшись. Поміж зелених віт,
зіпершись на рожевих ніг стеблини,
вони, розквітлі, мов на грядках цвіт,
привабливі, звабливіші од Фріни,

стоять, схиливши вигин довгих ший,
сховавши очі в пухкості своїй,
у чорноті і пурпурі покрову.

Як заздрий крик зачують з-за вольєр,—
здригнуться лячно та й поринуть знову
в уявний світ примарень і химер.

Будда увінчаний

(Переклав Юрій Бедрик)
Суте сутей! Серцю серць! Мигдалю
замкнений, але п'янкий украй, —
ціле все із зоряною даллю —
то нутро твоє. Вітай!

Вже не стомить час тебе повік.
В безмірах — духмяна оболона,
що її просторить дикий сік,
і знадвору промені до лона

сочаться. Від тебе ж — стрепехато
рине сонць юрба жива. —
Та в тобі уже зачато
те, що їх перетрива...